Ми довго чекали цього й дочекалися. Після перерви лейбл Cardiowave знову організовує великі концерти у своєму фірмовому стилі – зібрати на одній сцені максимально несхожих артистів, а під сценою – настільки ж несхожу публіку, щоб кожен обрав страву собі до смаку, але жоден не пішов додому невдоволеним. Цього разу – дуже різноманітний триптих: Thighpaulsandra, Geniuser та Bernardino Femminielli, і повірте, обрати улюбленця тут непросто.

Ім’я Thighpaulsandra викликає серед поціновувачів електронної музики та езотеричного підпілля шанобливий трепет. Учасник класичного складу Coil, валлійський мультиінструменталіст Тім Льюїс – можливо, один із найкращих сучасних експериментальних електронщиків та живе божество модульних синтезаторів. Звісно, до Одеси музикант приїхав із полегшеним сетапом (на кількість інструментів і шалене переплетення кабелів на його виступі у рідному Вельсі дивитися страшнувато), але вправність оперування технікою та акустична соковитість усе одно вражають. Попри схильність до абстрактного звучання, доповненого не менш абстрактним відеорядом, фактура музики Thighpaulsandra дихає, пульсує та розмовляє, як живий організм. Із хаосу по черзі й цілковито логічно виринають то ритм, то заплутані мелодичні фрагменти, а часом і виразні вокальні декламації. Сам Тім, зосереджений на виступі, убраний в екстравагантну блузу з гострими плечами (реплика з зали лагідно охрестила його “Мішелем Фуко у костюмі Валерія Леонтьєва”), усміхається слухачам, не забуває жартувати (“Насправді це була легша частина програми, а тепер доведеться взятися за складнішу”) й навіть виконує композицію, написану для Coil незадовго до вимушеного розпаду гурту. Зі сцени йде задоволеним – публіки досі небагато, але зустрічають його дуже тепло.

Фото: Geniuser FB

Другими виступають Geniuser – дует колишнього вокаліста The Wolfgang Press Майкла Аллена та електронного музиканта Джузеппе де Белліса. Аллен, суворий сивобородий чолов’яга у строгому костюмі, не зраджує фірмовій напіврозмовній манері співу, але поглиблений із роками баритон додає їй особливої привабливості. В Одесі Geniuser працюють над записом довгоочікуваного альбому, відтак ексклюзивно презентують нову програму, яку згодом повезуть додому й на європейські концерти. Матеріал дещо відрізняється від старих записів гурту, але містить всі необхідні для успіху компоненти – виразну ритмічну основу, пам’яткі повторні структури, доцільні включення клавішних та вокальних семплів; головне ж – що він безперечно покладається на сценічну чарівність Майкла. Правду кажучи, чи то акустика зали, чи то контраст із модульною насиченістю Тайполсандри частково змазували звук, тож матеріал хотілося б згодом уважно переслухати у студійній версії, однак виступу Geniuser потроху вдалося розкачати залу й зірвати свої тривалі овації.

Фото: Bernardino Femminielli FB

Нарешті, Bernardino Femminielli – артист, що у будь-якій програмі мусить виступати останнім, бо затьмарити враження від його виходу просто неможливо. Це саме той випадок, коли краще один раз побачити – розбачити не вдасться вже ніколи. Вусатий канадієць із зовнішністю чи то боллівудського лиходія, чи то неаполітанського сутенера, двічі виступав в Одесі з різними колективами, тепер же приїхав із сольною програмою. Власне, музика тут – явище суто формальне: трохи осучаснене диско, під яке Бернардіно наспівує хрипким голосом порноактора різними мовами, справді спонукає до нестримних танців, але шоу забезпечує безпосередньо артист. Упродовж виступу він встигає позбутися світлого костюму і лишається у шкіряних стрингах, жилетці кольорів американського прапора, кашкеті та ковбойських чоботах. Далі – суцільний інтерактив: Бернардіно набуває заманливих поз на стійці перед сценою, цілує чоловікам руки й дозволяє їм ляскати себе по оголених місцях, випрошує у публіки сигарети, обливається водою, старанно працює на камеру та залюбки танцює з запропонованою з зали парасолькою (декілька шпиць у парасольки виявилися зламаними, від чого танець набуває ще більшої фантасмагоричності). Видовище настільки неймовірне, що поки половина публіки відверто розважається й підігрує, друга тримається віддалік, і на їхніх обличчях написаний непідробний культурний шок. Весь цей час глядача супроводжує відеоряд, що якнайкраще налаштовує на потрібну хвилю – чудернацький колаж із переважно фалоцентричних картинок, особистих фотографій і навіть скрінів із фейсбуку; подейкують, ніби все це – річна переписка музиканта з дружиною (охоче віримо). До речі, першим кадром і заставкою, що відкривала сет Femminielli, була 3D-модель Путіна верхи на ведмеді – просто тому що.

На цій екстравагантній ноті, що символізує остаточний прихід в Одесу літа кохання, можна було би ставити крапку – однак ми віддали б перевагу крапці з комою. Музичний імпорт стає доброю традицією, і що більше культових артистів приїжджає до України завдяки Cardiowave, тим більше шансів натхненно здійнятися місцевій сцені й тим ширшим буде кругозір місцевого слухача. А з активною євроінтеграцією країни таке долучення важливе для кожного з нас, хто бажає частіше отримувати доступ до зарубіжної культури, андеграундної та не дуже.