Євген Лір ― письменник, перекладач, музикант, лектор, один з засновників просвітницького youtube-каналу “Твоя підпільна гуманітарка” та проєкту популярізації темного мистецтва “Бабай”, а ще ― чи не єдиний
Можна тисячу разів слухати пісні Psychic TV, можна не раз відвідати їхні концерти, але щоразу це буде інакше. У першу чергу Psychic TV – це не про музику як таку, а про справжнє ритуальне дійство, яке об’єднує слухачів у єдиному грандіозному магічному переживанні. Це потужно, чесно й абсолютно не схоже на будь-яку іншу подію, де ви колись були або ще побуваєте.
PTV3 вже приїжджали до Києва у березні 2015-го, через кілька місяців після випуску альбому “Snakes” та подорожі Дженезіса у Бенін, що возз’єднала його з передчасно померлою духовною половинкою Леді Джей. Зараз гурт представляє новий альбом “Alienist”, у якому продовжує занурюватися у вільний велелюбний дух шістдесятих та ранньої психоделічної музики. Загалом саме слово “любов” відчутно витало в повітрі під час учорашнього концерту, бо ж увесь виступ PTV3 був суцільним океаном кохання та світла, що величезними хвилями наринав зі сцени на слухачів.
Отже, чудовий сет на розігріві відіграють кияни Atomic Simao, відомі своїми тривалими, щільними й майстерно виконаними поліфонічними композиціями та фрактальними візуалізаціями, що їх супроводжують. Далі на сцену виходять музиканти PTV3 – ударник Едлі О’Дауд, життєрадісні гітарист і клавішник Джефф Бернер та Джон Вайнґартен, і, звісно ж, чарівна басистка Еліс Дженес, котру, судячи з реакції авдиторії, обожнюють геть усі. Нарешті й сам Дженезіс Пі-Оррідж, у білій куртці і з налобним ліхтариком, розпочинає концерт із першого треку нового альбому, “Jump Into The Fire”. “We can make each other happy”, – вітає Дженезіс слухачів і продовжує: “Знаєте, як ощасливити один одного? Поверніться праворуч і всміхніться незнайомій вам людині. А тепер ліворуч! А тепер обніміться!” Ми обертаємося, всміхаємося й обнімаємося, стрибаємо під музику й кричимо, почуваючись так, ніби магічна машина перенесла нас прямцем на Вудсток 1969 року. Наступними звучать настільки ж енергійні “Just like Arcadia” і “How Does It Feel”, а за ними – класична лірична “Just Drifting”. “Скільки з вас народилися після 1982-го? – питає Дженезіс. – Гадаю, більшість, тож ось вам пісня, яку ми написали 1982-го.” Пісня про дітей, уточнює, і ми також знаємо, що звісно ж, про любов, особливе просте кохання – саме те, яке всі ми шукаємо.
Час для нових пісень – довгої гіпнотичної психоделічної мантри “Looking For You” і титульної напів електронної “Alienist”. “Inside my head, inside my brain, inside my mind”, – співає Дженезіс, наочно пояснюючи, що саме він робить зі слухачем цієї миті, змушуючи розум і серце вибухати від вокальної магії. “Alienist” закінчується потужною стіною шуму, в яку Пі-Оррідж навіть вливається електроскрипкою. Завершується основний сетліст ще однією чудовою піснею 1982 року, “Stolen Kisses”, яку Дженезіс та Еліс чарівно виконують дуетом, і щемкою “Burning The Old Home” з альбому “Snakes”.
Коли майже все сказано, лишається одна пісня, що об’єднує музикантів та слухачів у фінальному любовному пориванні, і це “After You’re Dead, She Said“. “You will be what you want to, you can really be you, – бажає Дженезіс авдиторії, – I really think so”, і чомусь зрозуміло, що це справжнє благословення, і що всі, хто в один голос підспівує фінальне “oh, oh, oh” із цим світлом у серці, справді здатні прожити життя саме так, як їм хочеться, бо це і є той самий спосіб make each other happy.
І коли ми, оновлені й окрилені вірою, повертаємося до свого повсякденного життя, забираючи з собою, крім фантастичних спогадів, вініли/диски/фото/автографи, лишається тільки подякувати. Дякуємо Дженезісу й усім музикантам Psychic TV за ці емоції й одкровення. Дякуємо всім, хто прийшов на концерт розділити з нами цю чудесну подорож, і, звісно ж, особливі подяки організаторам Happy Music Group та Aby Sho Music. Дякуємо вам за події, що настільки нас змінюють!
Євген Лір ― письменник, перекладач, музикант, лектор, один з засновників просвітницького youtube-каналу “Твоя підпільна гуманітарка” та проєкту популярізації темного мистецтва “Бабай”, а ще ― чи не єдиний
Давид Храпла був, напевно, найнезвичнішим учасником компіляції “Дніпровія”, що відкрив абсолютно нову для нас сцену польового запису. Давид досліджує звукову атмосферу свого невеличкого