Як і будь-який інший вид мистецтва, музика покликана віддзеркалювати наше довкілля та осмислювати ― філософськи й емоційно ― наше місце у світі. Перед лицем неминучого науково-технологічного прогресу наші художні висловлювання швидко адаптуються до сучасних викликів, а музика ― до мінливого акустичного оточення. Тож сьогодні вже існує широке різноманіття інструментальних електронних жанрів, здатних говорити не лише про наші почуття чи політичну позицію (хоча це також важливо), але й про потенційне майбутнє ― ультрасучасну архітектуру, найновіші технології та космічні подорожі. Надто про останні: лише уявіть собі, вісімдесят років тому військові глузували з амбіцій Джека Парсонса, а сьогодні ми маємо Ілона Маска, який готує першу приватну колонізацію Марсу. Чи ж це не чудовий привід створювати ще більше електронної музики, що прославлятиме наше блискуче майбутнє у глибинах холодного, але захопливого космосу?

Що ж, це захоплення можна отримати вже сьогодні від нового альбому Tineidae, випущеному на лейблі Cryo Chamber. EXO демонструє всі необхідні якості зрілого ембієнтного релізу: він кмітливий, добре впорядкований, із чарівними, строгими, майже епічними гармоніями та комплексними звуковими текстурами. Головний фактор вдалого спейс-ембієнту ― атмосфера, і Tineidae чудово вдається відтворювати відчуття просторовості й одночасно ― майже задушливої тисняви. При цьому реліз уникає непотрібних переускладнень: стильна простота альбому спирається радше на саунд-дизайн, ніж на мелодичні структури, і ви навіть не помітите, як мине ця плавна й на диво втішна година.

Хоча впродовж усього релізу й витримується розважливо класична гармонічна концепція, на неї нашаровуються доволі різноманітні та влучні деталі. Висхідні квінтолі у Patterns in the Sky так і нагадують вогники світлодіодів, що пробігають командним пультом космічного корабля, а в Abandoned Mothership крутиться по колу моторошна мелодія, відтінена атмосферними синтезаторними фонами й далеким шумом радіопереговорів. Середина альбому (треки з 4-го по 7-й) ― дещо агресивніша, з щільними металевими звуковими ландшафтами, що сягають величної вершини у Stars so Bright, My Eyes Hurt та напружених фігураціях Reconnection. Після цього Sky Burial та Star Mist переносять почергово у глибини й на висоти ембієнтних ландшафтів, де холодна електронна акордика останнього протистоїть схожій на тривожно неприродний пташиний спів текстурі.

Загалом EXO цілком вкладається у рамки жанру й не намагається деконструювати основи ембієнтної музики, однак однозначно виправдовує слухацькі очікування: це насичений і приємний музичний досвід, якому вдається створити яскраві візуальні образи. Сподіваємося, перші колонізатори Марсу наштовхнуться на альбом Tineidae, збираючи собі плейлист у далеку дорогу: наша скромна земна музика точно заслуговує здійнятися ad astra й розпочати нову епоху космічного мистецтва для всього людства.

Придбати на Bandcamp

Tineidae на Facebook