Наведені нижче начерки є спекулятивною особистою думкою і не можуть претендувати на глибоке дослідження “загадкової російської душі” — сподіваємося, потреба в такому дослідженні
Дехто з нас проживає все життя на одному місці, а дехто ― добровільно чи вимушено ― мандрує світами та регіонами, знаходячи там інше життя. І попри поширене переконання, наявність фактичної реєстрації чи кількох поколінь родичів, прив’язаних до певного населеного пункту, не може визначати наші стосунки із краєм, де ми мешкаємо, якщо ми не працюємо на його благо і не цікавимося тими, хто жив тут до нас. Саме усвідомлення того, наскільки глибоко сягає історичне коріння землі, якою ми ходимо, дає нам право вважати себе гідними вирішення її подальшої долі.
Якщо альбом “Ofira” став для нас міфологічно-символічним зануренням у наш степовий регіон, то “Забуті клейноди Півдня”, створені в колаборації з надзвичайно ерудованим миколаївським проєктом Wiseword.Nidaros ― це занурення краєзнавче. Уявлення про південну Україну як про споконвічно “зросійщену” не тільки не відповідає дійсності, але й нахабним чином перекреслює багату козацьку історію цих земель. Існування Чорноморського козацького війська з видатними кошовими отаманами Сидором Білим, Захарієм Чепігою й Антіном Головатим; успішна боротьба з турками та захоплення Хаджибейської фортеці, на місці якої пізніше було засновано Одесу; нарешті, участь осілих козаків у видобутку каміння та розбудові міст, соляний промисел на лиманах і козацькі хрести на місцевих кладовищах ― маловідомі сторінки літопису українського півдня, цікавість до яких нам хотілося би пробудити.
Розуміння історичної тяглості допомагає краще зрозуміти й сьогодення ― адже в часи відродження військової традиції пошана до захисників країни, на жаль, і досі не повсюдна. Випускаючи цей альбом у світ 14 жовтня, у День Покрови Пресвятої Богородиці, історичної покровительки українського війська, та День захисника України, ми хочемо подякувати всім захисникам та захисницям, які гордо несуть знамена української незалежності та великою ціною оберігають нашу землю від ворожих зазіхань.
Обкладинка – Анастасія Кобенко
Підтримати – на Bandcamp або на будь-яких стрімінгах
01 Мандрує віз
02 Козаки Скаржинського
03 Південний гетьман
04 Гард
05 Нерубай
06 Чорноморець
07 Головатий і Чепіга
08 Січ на Кінбурні
09 Палій
10 Дунайці й озівці
11 Переселення на Тамань
МАНДРУЄ ВІЗ. Куяльницький та інші лимани південної України із давніх-давен були місцями видобутку солі, тому й не дивно, що для українських чумаків вони ставали важливими центрами торгівлі. Чумакування було непростим та подекуди небезпечним промислом, однак значення його для тогочасної економіки та культури важко переоцінити; навіть автентична назва сузір’я ― Чумацький Шлях ― пов’язана з повір’ям про розсипану чумаками на небесній дорозі сіль.
КОЗАКИ СКАРЖИНСЬКОГО. Коли 1812 року розпочалася війна Російської імперії з Наполеоном, нащадок козацької старшини, південноукраїнський поміщик Віктор Скаржинський, створив козацький ескадрон (сотню). Дозвіл на організацію військового формування дав славнозвісний дюк де Рішельє.
ПІВДЕННИЙ ГЕТЬМАН. 1790 року князь Григорій Потьомкін отримав титул Великого гетьмана Катеринославських і Чорноморських козацьких військ. Але вже через рік князь помер у степу, виїхавши екіпажем із Ясс до своєї гетьманської столиці ― Миколаєва.
ГАРД. 1817 року Бузьке козацьке військо підняло бунт проти урядового рішення про скасування їхнього війська. Козаки, котрі вимагали повернути їхні клейноди, разом з родинами були жорстоко та криваво покарані. Чиновницька сваволя і нині є небезпекою ― унікальним козацьким гранітним порогам Бузького Гарду загрожує цілковите затоплення…
НЕРУБАЙ. Після зруйнування Підпільненської Січі (1775 р.) частина запорожців оселилася на берегах Хаджибейського лиману та “замирилася” з турками, пообіцявши “не рубатися”. Нащадки цих козаків, що стали зватися “нерубаями”, відмовились 1792 року переселятися на Тамань, тому остаточно склали зброю. На честь нерубаїв назване село Нерубайське Одеської області, на кладовищах якого, як і в кількох навколишніх селах, досі збереглися старовинні козацькі могили.
ЧОРНОМОРЕЦЬ. Для нас, сучасних українців, козаки-чорноморці є героїчними пращурами, для можновладців XVIII століття вони були безальтернативною військовою силою, а для сусідів-селян колишні запорожці уособлювали жорстокість, зверхність та небезпеку. Трикстерство як воно є.
ГОЛОВАТИЙ І ЧЕПІГА. Після загибелі отамана Сидора Білого ключовими ватажками запорожців-чорноморців залишились Захарій Чепіга та Антін Головатий. Як представники січової старшини, вони помітно вивищувались над козацькою сіромою та мали дворянські привілеї.
СІЧ НА КІНБУРНІ. На Кінбурнському півострові 1787 року запорожці заснували останню на території сучасної України Січ ― Васильківську, яка проіснувала два роки. Кошовим отаманом став Сидір Білий, а після його загибелі ― Захарій Чепіга.
ПАЛІЙ. 1691 року в урочищі Пересип (нині в Одесі) фастівський полковник Семен Палій напав із козаками-“охотниками” на загін кримських татар. Запорожці отримали велику здобич та взяли “язика”, котрого відправили до гетьмана Івана Мазепи.
ДУНАЙЦІ Й ОЗІВЦІ. Дунайське козацьке військо та Озівське (Азовське) козацьке військо ― одні з небагатьох козацьких військових формувань на території сучасної України, що змогли “дожити” до другої половини XIX століття.
ПЕРЕСЕЛЕННЯ НА ТАМАНЬ. 1792 року цариця Катерина II своїм наказом переселила чорноморців на Таманський півострів. Козаки залишились не тільки без гетьмана, але й без Січі.
1. Тексти більшості пісень були написані протягом двох місяців, а загалом робота над альбомом тривала пів року.
2. Для Wiseword.Nidaros це третій альбом, який виходить на фізичному носії, для Casa Ukrania ― перший офіційний.
3. Попри те, що альбом присвячено історії півдня України, в текстах пісень жодного разу не згадується Херсон.
4. Альбом використовує семпли з фільму “Богдан Хмельницький” Ігоря Савченка (1941 р.).
5. У приспіві пісні “Південний гетьман” використано уривок із поезії отамана Антіна (Антона) Головатого.
6. Початок тексту композиції “Палій” базується на праці Дмитра Яворницького “Історія запорозьких козаків”.
7. Деякі пісні радикально змінювали стилістику в процесі роботи: так, “Дунайці й озівці” задумувались як мінімалістичний архаїчний блюз, але зрештою набули мартіальних рис, а пісня “Головатий і Чепіга” поступово перетворилася на класичний даркфолк.
8. Крім обкладинки Анастасія Кобенко, в оформленні диску використано гравюру Тараса Шевченка “Смерть Потьомкіна”.
9. У пісні “Мандрує віз” переосмислено фрагмент народної чумацької пісні.
10. На альбомі звучить ряд живих інструментів ― гітара, сопілка, мелодика, ксилофон, варган і перкусія, ― а також польові записи з історичних місць довкола Одеси: Куяльницького лиману, селища Усатове, Шкодової гори та Слобідки (колишнього району козацьких поселень).
Над альбомом працювали:
Сергій Гололобов ― голос, тексти, музика
Ната Гриценко ― голос, текст (1), музика
Леонід Жданов ― художня концепція, музика, зведення, мастеринг
Олександр Костюченко ― гітара
Анна Пархоменко ― музика (2)
Анастасія Кобенко ― обкладинка
Наведені нижче начерки є спекулятивною особистою думкою і не можуть претендувати на глибоке дослідження “загадкової російської душі” — сподіваємося, потреба в такому дослідженні
Традиційно ми відзначаємо день народження Khatacomb компіляціями, але сьогодні, на триріччя вебзіну, вирішили випустити у світ третій альбом свого флагманського проекту, Casa Ukrania.