Kadaitcha – творчий симбіоз новокаховських музикантів Юрія Самсона (Библиотека Просперо, Starless) та Андрія Кожухаря (Fogscape, Kojoohar). Фактично проєкт сформувався доволі давно, але офіційно прийшов до першого релізу тільки наприкінці 2016-го – й анонсує продовження вже у найближчому майбутньому. Про значущість альбому для нашої сцени говорить хоча б те, що заради лімітованого видання касети Corpus Caeli повернувся до життя український лейбл Quasi Pop – знане місце зосередження експериментальної музики; однак реліз здається виправдано перспективним і як експортний продукт.

Судячи з усього, робота над альбомом стала для самих музикантів важливим квестом – пошуком путівної нитки у лабіринті розрізнених на перший погляд фрагментів, що поступово почали складатися у непередбачувану звукову мозаїку. “Ми багато обговорювали, іноді вовтузилися з секундними деталями, дописували. Ввижались якісь кам’яні колеса, вітер, гротескні фігури, спрацювалися в єдиному ритмі залізо й кості”, – розповідає Самсон, передаючи у руки слухача ключ до розуміння альбому: перебування у тонких шарах амбівалентних межових станів, де ніщо не є істиною, а значення мають лише багатогранність і чутливість авдиторії.

Реліз Kadaitcha підкуповує внутрішньою свободою та неприв’язаністю до конкретних образів, жанрів чи звукових параметрів. І якщо поняття експериментальної музики в наш час розмивається через винайдення зручних практичних інструментів та відсутність гострої необхідності у саморобній електронній мануфактурі, то у Corpus Caeli напрочуд яскраво виявляється сама есенція експериментальної електроніки – самоцінність та оригінальність її окремих складових та навмисна еклектичність загального музичного тла. Чудернацький колаж із інструментальних імпровізацій, драммашин, польових записів, голосових семплів та контрастних шумових текстур слугує специфічному різновиду індустріальної медитації – намаганню вивести перципієнта за межі будь-яких вербальних понять, логічних конструкцій та здорового глузду загалом у сферу чистого хаосу, зміненої свідомості та ритуалу, де жоден окремий елемент не потребує пояснень, але складені докупи, вони утворюють природне синкретичне ціле.

В альбомі Kadaitcha цікаво спостерігати саме за цим балансуванням між окремим та цілим, відзначаючи безкомпромісну виразність деталей. Жорстка й обертонально насичена гітара, що вливається дисонансом у шалену поліфонію асинхронних пульсацій і контрастних фактур. Демонстративно безладні, але дивовижно органічні поєднання електронних падів, нервових імпровізацій саксофона та механістичних ритмічних структур. Музика не прагне розігрівати слухача поступово, а одразу жбурляє його в епіцентр пилової бурі, у лячний скрегіт металевих конструкцій, на перехрестя суцільних радіоперешкод. Саме таким повинен бути сучасний акустичний шаманізм, здатний переносити в електрифіковані інформаційні світи – холодні, іскристі та повсюдні.

Гучне прослуховування альбому може викликати сильні інтелектуальні та сенсорні перевантаження, які можна порівняти з дією стробоскопа чи динамічних тренажерів для космонавтів – і це особливо цінно у розбавлену, мов дешевий алкоголь, постіндустріальну епоху півмір та недомовок. У своєму доведеному до абсолюту вираженні Corpus Caeli може виявитися міцним горішком навіть для досвідченого слухача, однак це справді якісний і вартий уваги реліз. Споживайте з цікавістю, але обережно.

Придбати на Bandcamp
Сторінка релізу на Quasi Pop
Kadaitcha на Facebook