• Головна
  • Про нас
  • Рецензії
  • Статті
  • Інтерв’ю
  • Лейбл
  • Бібліотека
  • English
Ukraine's Hidden Reverse Ukraine's Hidden Reverse
Рецензії

The Wicker Man — Dammit! We’re back to Dystopia! (2019)

06.05.2019
Tags: review, The Wicker Man

Постапокаліптичні розмови з екологічним присмаком вимушено точаться містянами вже кілька десятиліть, оскільки ігнорувати невмолимий наступ індустріалізації на природні ресурси з кожним роком стає все важче й небезпечніше для фізичного та психологічного добробуту. Позажанровий дніпровський гурт The Wicker Man випустив близькій цій темі меланхолійний, акустично-шумовий і переважно інструментальний альбом Dammit! We’re back to Dystopia!; цитуючи музикантів, це “повернення до похмурої дистопії [у вітчизняному мистецькому процесі ширше використовується слово “антиутопії”], де шурхіт потягів чути частіше, ніж пташиний спів. Музика про покинутий світ, що задихається у фабричному чаді, але досі має останню надію”.

Отже, для стартового осмислення пропонується доволі виразний образ: урбаністичний світ, у якому двісті п’ятдесят років промислової революції витіснили з міських меж дерева, а фабричні монстри пожерли небо, майже остаточно забивши зелені легені димом і кіптявою. Якщо візуалізувати далі, відштовхуючись безпосередньо від звучання, уявляються доволі характерні картини: покинуті хижі біля залізничних колій, вітер розхитує частково вирвані з пройм двері, скрипить розсохлими віконницями, носить підлогою куряву і сторінки пожовклих газет із давніх часів, коли в цьому місці ще вирувало життя. Міста-привиди, розкидані потьмянілою планетою під закладеним чорними хмарами небом. Нам усім доводилося бачити такі місця щонайменше в кіно, а багатьом — і наживо теж, не кажучи вже про сновидіння прямцем із баллардівського термінального пляжу. Тож мова, якою звертається до слухача The Wicker Man, буде зрозумілою з першого прослуховування, форма ж може вимагати повторних — саме тоді повноцінно розкриваються художні якості цієї роботи, спливають на перший план непомічені раніше деталі.

Dammit! We’re back to Dystopia! не є постіндустріальною музикою у суто стильовому сенсі, проте таким альбом, безумовно, є естетично. Відтак, драматичний компонент його полягає насамперед у співставленні людського та промислового, себто мелодійного та шумового. Песимістичний пік цього протистояння припадає на трек Reincarnation, у якому уривчасті гітарні мотиви поступово розчиняються в холодному ембієнті тунелей дніпровського метрополітену. Оптимістичний, мабуть, найяскравіше виявляється в експресивному Caution! Freedom is near, що б’є по машинній циклічності живою інструментальною ритмікою та повнокровним звучанням гітари, акордеону й ударних, а також у дещо стриманішому Oh, this turmoil and bustle…, виконаному майже у стилі класичних релізів Majdanek Waltz. Саме тут вперше й востаннє на альбомі з’являється голос — хай навіть у вигляді притишеного шепоту, що проривається крізь щільні радіохвилі та перешкоди, наче випадково спіймана приймачем нічна трансляція з далекого міста по той бік відомого світу.

Проте остаточної відповіді на питання, хто перемагає у цій неоголошеній повзучій битві за територію, очікувати не варто. Концептуально альбом обрамлений двома атмосферними треками, в яких спустошення, саме як фактор відсутності життя, сприймається найболючіше — Ode to dead machines із самотніми переливами фортепіано, що перекотиполем проносяться закинутою міською інфраструктурою, та Magellan of railways, де постійне повторення одного й того самого мотиву підкреслює замкненість цього мертвого кола. Ми знаємо, що врешті-решт, коли всі фабрики зупиняться, тому що нікому буде їх обслуговувати, і брудний дощ поступово змиє у ґрунт перегнилі рештки людської цивілізації, природа все одно візьме своє — проросте травою й чагарниками крізь цеглу, асфальт і бетон, засіє колишні вулиці і площі новим зеленим килимом, поверне собі землю, якою завжди володіла. От тільки ми, люди, слабші, ніж залізо, і вибагливіші, ніж бур’ян, навряд чи це колись побачимо.

Bandcamp

Facebook

Поделиться ссылкой:

  • Click to share on Twitter (Opens in new window)
  • Click to share on Facebook (Opens in new window)
  • Click to share on Google+ (Opens in new window)

Related

Статті

По ту сторону Coil: избранная видеография Питера Кристоферсона

Питер Кристоферсон — безусловная музыкальная легенда, неотъемлемая составляющая Coil, Throbbing Gristle и ранних Psychic TV — менее известен, но не менее интересен сопутствующей околомузыкальной

Поделиться ссылкой:

  • Click to share on Twitter (Opens in new window)
  • Click to share on Facebook (Opens in new window)
  • Click to share on Google+ (Opens in new window)

Related

Feb 28, 2019
Khatacomb
0 Comments
Лейбл

Ліміналія – Містика, Магія, Міфологія (2017)

Музичний андеграунд, вільний від сформованих очікуваннями аудиторії рамок, має не лише більшу стильову свободу порівняно з мейнстримом, але й змогу звертатися до глибшого

Поделиться ссылкой:

  • Click to share on Twitter (Opens in new window)
  • Click to share on Facebook (Opens in new window)
  • Click to share on Google+ (Opens in new window)

Related

Oct 18, 2017
Khatacomb
0 Comments
Newer Posts
Older Posts

Recent Posts

  • Свято безпричинності: Абсурдний кіновсесвіт Кантена Дюп’є
  • Почути степ, приборкати ніщо: Інтерв’ю з Євгеном Ліром
  • Casa Ukrania & Wiseword.Nidaros ― “Забуті клейноди Півдня”
  • Відьми, небіжчики та інші потойбічні гості: осінній плейлист української музики
  • Подкаст №1: Будинки — не те, чим здаються