Музичний андеграунд, вільний від сформованих очікуваннями аудиторії рамок, має не лише більшу стильову свободу порівняно з мейнстримом, але й змогу звертатися до глибшого
Chris Carter – Chemistry Lessons Volume 1 (2018)
Кріс Картер, неймовірний музикант, чий внесок у теорію та практику електронної музики вже давно забезпечив йому місце в історії, випустив довгоочікуваний сольний альбом Chemistry Lessons Volume 1, заснований на багаторічних сесіях роботи з модульними синтезаторами. Сам Картер визнає, що це доволі особиста платівка, яка створювалася з терапевтичним ефектом – багато концептуальних ідей альбому обговорювалися й розроблялися свого часу ще з покійним Пітером Крістоферсоном. Судячи з емоційних слухацьких відгуків, фінальний результат цілком виправдовує назву: реліз справді викликає в організмі потужні хімічні реакції.
Якби треба було описати Chemistry Lessons усього кількома словами, це були б цілісність, лаконізм та виплекана багаторічним досвідом майстерність. 25 треків – або, якщо хочете, періодичних елементів – свідомо долають інерцію класичної тривалої модулярної композиції. Замість цього Картер зосереджується на коротких музичних висловлюваннях – але це не просто начерки, а повноцінні історії, у яких ретрофантастика зустрічається з сучасними індустріальними бітами, а механічна неминучість зливається з людською органікою.
Звісно, позірний мінімалізм альбому анітрохи не стає на заваді музичній винахідливості. Картер працює зі стислими пам’яткими мотивами, вбудовуючи їх у різнобарвний калейдоскоп комплексних аранжувань. Будуть це щільні багатошарові електронні пульсації та арпеджіо (Blissters, Modularity, Lab Test та інші композиції), абстрактні колажі (Noise Floor, Rehndim) чи металеві звукові ландшафти (Dust & Spiders, Post Industrial), музика постійно зберігає впізнаване відчуття простору, в якому кожен найдрібніший елемент відіграє власну незамінну роль. Кінцевий штрих у м’яку й ностальгійну атмосферу альбому додають квазисинтетичні голоси (Cernubicua, Ghosting, Time Curious Glows), записи з величезної особистої колекції Картера, пропущені через складний ланцюжок ефектів. Складається враження, ніби ми спостерігаємо за чужими життями крізь тьмяне скло – голоси приходять та йдуть, лишаючись відголосками, привидами минулого, випадковими спалахами у нескінченному радіошумі.
Треба також відзначити, що Chemistry Lessons Volume 1 – не просто хороший реліз, але й неабияка подія для таймлайну електромузичної історії. Кріс Картер заслужено вважається живим класиком, але досі активно продовжує свої технологічні досліди та творчі експерименти. Лишається тільки зачекати, коли його креативний запал втілиться і у Volume 2, і в нових, не менш цікавих музичних колабораціях.
Неминуча глобалізація ставить перед українським виконавцем важливе завдання — провести межу між західним стандартом та вітчизняною складовою. Експортний ринок вимагатиме від музикантів дбайливо