Музичний андеграунд, вільний від сформованих очікуваннями аудиторії рамок, має не лише більшу стильову свободу порівняно з мейнстримом, але й змогу звертатися до глибшого
Можна тисячу разів слухати пісні Psychic TV, можна не раз відвідати їхні концерти, але щоразу це буде інакше. У першу чергу Psychic TV – це не про музику як таку, а про справжнє ритуальне дійство, яке об’єднує слухачів у єдиному грандіозному магічному переживанні. Це потужно, чесно й абсолютно не схоже на будь-яку іншу подію, де ви колись були або ще побуваєте.
PTV3 вже приїжджали до Києва у березні 2015-го, через кілька місяців після випуску альбому “Snakes” та подорожі Дженезіса у Бенін, що возз’єднала його з передчасно померлою духовною половинкою Леді Джей. Зараз гурт представляє новий альбом “Alienist”, у якому продовжує занурюватися у вільний велелюбний дух шістдесятих та ранньої психоделічної музики. Загалом саме слово “любов” відчутно витало в повітрі під час учорашнього концерту, бо ж увесь виступ PTV3 був суцільним океаном кохання та світла, що величезними хвилями наринав зі сцени на слухачів.
Отже, чудовий сет на розігріві відіграють кияни Atomic Simao, відомі своїми тривалими, щільними й майстерно виконаними поліфонічними композиціями та фрактальними візуалізаціями, що їх супроводжують. Далі на сцену виходять музиканти PTV3 – ударник Едлі О’Дауд, життєрадісні гітарист і клавішник Джефф Бернер та Джон Вайнґартен, і, звісно ж, чарівна басистка Еліс Дженес, котру, судячи з реакції авдиторії, обожнюють геть усі. Нарешті й сам Дженезіс Пі-Оррідж, у білій куртці і з налобним ліхтариком, розпочинає концерт із першого треку нового альбому, “Jump Into The Fire”. “We can make each other happy”, – вітає Дженезіс слухачів і продовжує: “Знаєте, як ощасливити один одного? Поверніться праворуч і всміхніться незнайомій вам людині. А тепер ліворуч! А тепер обніміться!” Ми обертаємося, всміхаємося й обнімаємося, стрибаємо під музику й кричимо, почуваючись так, ніби магічна машина перенесла нас прямцем на Вудсток 1969 року. Наступними звучать настільки ж енергійні “Just like Arcadia” і “How Does It Feel”, а за ними – класична лірична “Just Drifting”. “Скільки з вас народилися після 1982-го? – питає Дженезіс. – Гадаю, більшість, тож ось вам пісня, яку ми написали 1982-го.” Пісня про дітей, уточнює, і ми також знаємо, що звісно ж, про любов, особливе просте кохання – саме те, яке всі ми шукаємо.
Час для нових пісень – довгої гіпнотичної психоделічної мантри “Looking For You” і титульної напів електронної “Alienist”. “Inside my head, inside my brain, inside my mind”, – співає Дженезіс, наочно пояснюючи, що саме він робить зі слухачем цієї миті, змушуючи розум і серце вибухати від вокальної магії. “Alienist” закінчується потужною стіною шуму, в яку Пі-Оррідж навіть вливається електроскрипкою. Завершується основний сетліст ще однією чудовою піснею 1982 року, “Stolen Kisses”, яку Дженезіс та Еліс чарівно виконують дуетом, і щемкою “Burning The Old Home” з альбому “Snakes”.
Коли майже все сказано, лишається одна пісня, що об’єднує музикантів та слухачів у фінальному любовному пориванні, і це “After You’re Dead, She Said“. “You will be what you want to, you can really be you, – бажає Дженезіс авдиторії, – I really think so”, і чомусь зрозуміло, що це справжнє благословення, і що всі, хто в один голос підспівує фінальне “oh, oh, oh” із цим світлом у серці, справді здатні прожити життя саме так, як їм хочеться, бо це і є той самий спосіб make each other happy.
І коли ми, оновлені й окрилені вірою, повертаємося до свого повсякденного життя, забираючи з собою, крім фантастичних спогадів, вініли/диски/фото/автографи, лишається тільки подякувати. Дякуємо Дженезісу й усім музикантам Psychic TV за ці емоції й одкровення. Дякуємо всім, хто прийшов на концерт розділити з нами цю чудесну подорож, і, звісно ж, особливі подяки організаторам Happy Music Group та Aby Sho Music. Дякуємо вам за події, що настільки нас змінюють!
Музичний андеграунд, вільний від сформованих очікуваннями аудиторії рамок, має не лише більшу стильову свободу порівняно з мейнстримом, але й змогу звертатися до глибшого
Подейкують, нібито всі творці є амбіційними особистостями, зацікавленими в екстенсивному поширенні власного доробку. Однак андеграунд – усього лише зменшена подоба загального музичного руху: тут