Канал CBS, що знімає вершки з трансляцій “Ґреммі” й нового “Стар Треку”, несподівано розщедрився на серіал “Дивний янгол” про Джека Парсонза — персону настільки ж неординарну, наскільки й маловідому поза вузькими колами зацікавлених. По-перше, Парсонз був блискучим хіміком, що мріяв про космічні польоти; відсутність формальної освіти та наукового ступеню анітрохи не завадили йому першому розробити ракетне паливо й тим самим прокласти шлях усьому американському ракетобудуванню, космічній програмі й безпосередньо NASA. По друге — захопленим окультистом, можливо, найяскравішим послідовником Алістера Кровлі, та лідером каліфорнійської ложі O.T.O.; саме Парсонз завершив роботу вчителя своїми ритуалами інвокації Бабалон і підніс до нових висот сексуальну магію та звеличення жінок. Усе це та багато іншого він устиг за якихось 37 років, перш ніж загинути від вибуху в домашній лабораторії.

Неважко припустити, що короткого переказу для цього бурхливого життєпису буде недостатньо, а спроби художнього осмислення Джекового спадку неминуче затьмарюватимуться реальною біографією. Дивовижне життя Парсонза включало в себе переслідування з боку ФБР, спільні магічні досліди з майбутнім творцем саєнтології Л. Роном Габбардом та винятковий шлюб із Марджорі Кемерон, жінкою-архетипом, що знімалась оголеною в Кеннета Енґера; подейкують, ніби наступний її чоловік не ревнував Кемерон до жодного з її коханців, лише до загиблого Парсонза.

Дослідники не цураються конспірологічних паралелей: у день народження Джека (тоді ще Марвела Джона), 2 жовтня 1914-го, Свідки Єгови чекали чергового кінця світу, а оскільки дорослий Парсонз називав себе Антихристом і викликав Вавілонську Блудницю, Апокаліпсис певною мірою відбувся. Або ж от сексуальна революція, що доречно спалахнула через деякий час після обрядів Парсонза і його символічної загибелі у полум’ї. Біограф Джека, Джон Картер, пише, що за декілька років до того Габбард отримав таке послання: “Вона — це пломінь життя, влада темряви, Вона губить поглядом, Вона може забрати твою душу. Вона живить людей до смерті. Чарівна — Страхітлива. Вона повинна поглинути тебе, і ти станеш живим полум’ям, перш ніж Вона втілиться”. Залишимо це без зайвих коментарів.

За попереднім задумом шоуранера Марка Геймана, сценариста “Чорного лебедя” і співпродюсера “Реслера” та “мами!”, серіал мусив би охоплювати 14 останніх років життя Парсонза, починаючи з серйозних експериментів із проєктування реактивних двигунів під егідою Калтеху і першого знайомства подружжя Парсонзів із Телемою. Перший сезон доволі зрозуміло експонує основні сюжетні арки. Намагання Джека (Джек Рейнор, неймовірно подібний до оригіналу тезка) отримати фінансування ракетного проєкту та переконати всіх, від ліпшого друга до військових, у його доцільності; перші меси та індивідуальні ритуали у ложі, які переконують Парсонза в істинності принципу “Чини як волієш”; початкові заперечення дружини (Белла Гіткот) — ревної католички — та її подальший відхід від батьківської релігії після конфлікту з вітчимом; нарешті, дивні та мінливі стосунки подружжя з ексцентричними сусідами — братом ложі Ернестом (Руперт Френд), що відчуває до Джека ледь не романтичну цікавість, та його дружиною Меґґі (Єлена Сатіне), яка не до кінця розділяє захоплення чоловіка.

“Дивний янгол” позиціонується як знятий “за мотивами однойменної книжки” (“Strange Angel: The Otherworldly Life of Rocket Scientist John Whiteside Parsons” Джорджа Пендла), що дозволяє творцям не дотримуватися повної історичної достовірності. Руперт Френд, звісно, перебільшує, стверджуючи в інтерв’ю, нібито 98% того, що відбувається на екрані, є правдою. Серіал змінює імена практично всіх персонажів, окрім самого Джека, а сусід-телеміт узагалі є вигадано-збірним образом. При цьому сюжет доволі послідовно розкриває бунтівний шлях від простого працівника порохової фабрики до шанованого пасіонарія й відтворює, хай і не дослівно, багато реальних подробиць біографії Парсонза — серед них дитячі спроби викликати Диявола, свідчення у якості експерта на судовому процесі, відмову швейцара пропустити Джека у ресторан для справжніх науковців, блискучу ідею стабілізувати ракетне паливо рідким асфальтом, подароване групі ракетобудівників прізвисько “Загін самогубців” і навіть зародження стосунків між очільником ложі Агапе, відомим ловеласом, та дружиною Джека Сьюзен (у реальності — Гелен).

Попри неквапливий розвиток подій, спостерігати за контрастно-мінливою поведінкою персонажів доволі цікаво. Ось Ернест із Джеком вживають у пустелі пейот, після чого перший намагається обніматися з Великим Звіром у подобі кактуса, а другий зустрічає власного батька на Місяці (того, мов персонажа Воннеґутівських “Сирен Титана”, чомусь весь час супроводжує пес — щоправда, вже невдовзі ми зрозуміємо, що то не простий собака, а значно хтонічніша істота) і бачить майбутнє: ракети, що прямують увись, вдалий запуск 52-го прототипу й, можливо, навіть названий його іменем кратер. Ось зопалу пожбурена в полум’я книжка з зіркою Бабалон на обкладинці ледь не спалює будинок, але підказує Парсонзу ідею щодо компонента, якого бракує пальному. Ось Сьюзен обурюється здайденим під матрацом магічним талісманом і скаржиться на окультні захоплення чоловіка всім, хто її слухатиме, а тоді сама завзято бігає до майстра на ритуали, змушуючи ревнувати вже самого Джека. Червоною ниткою крізь сюжет, звісно, проходить ідея слідування власній волі, не розмінюючись на дрібні бажання: якщо твоя мета — дістатися зірок, буденні обов’язки на кшталт виплат за будинок чи потреби вчасно приходити на роботу тебе тільки обтяжуватимуть.

Безпосередньо до зйомок серіалу доклали зусиль такі відомі любителі чортівні, як Девід Ловері (“Історія привида”) та Бен Вітлі (“Висотка” і “Поле в Англії”), а одним із продюсерів є сам Рідлі Скотт. При цьому візуальна складова є доволі традиційною (звісно, сетинг навряд чи й дозволив би їй неонові вогні сучасного телебачення), але естетично довершеною: ошатні тридцяті, модні завивки, піжонські вусики, червоні завіси ложі, кинджали й келихи з кров’ю, тіло жриці вигинається в екстазі — навіть якщо все було не достоту так само, хто б відмовився взяти у такому участь? 24-річний Парсонз точно знав, на що клюнув.

Утім, у рамках першого сезону історії помітно затісно: Сьюзен починає розкриватися тільки в останніх серіях, Ернест із дружиною та без неї — дві різні людини, що викликають різну міру довіри, а Джек Рейнор грає диявольськи чудово, але тепер, коли ми тільки-но розгледіли за хіміком-ентузіастом майбутнього Антихриста, хочеться скоріше дізнатися, коли ж він сам наповну це збагне. Крім того, у серіалі на пів хвилинки промайнула знайома лиса голова, а ми добре знаємо, що для Парсонза вона означає неминуче кар’єрне підвищення. Чи відбудеться воно у другому сезоні, матимемо шанс перевірити, мабуть, наступного року.

Любий CBS, не підведи. Стар Трек — це, звісно, добре, але окультистам теж потрібні свої маленькі втіхи.